Sunday Mornin' Comin' Down (Недільний ранок на узбіччі)
Прокидаюсь у неділю
Не тримаю голови, хоч не болить.
До сніданку пляшку пива… Непогано,
На солодке — те саме.
Потім порпаюсь у шафі,
Щось найменш брудне і стане до ладу.
Вбираю̀ся, чепурю̀ся,
Знов назустріч світлу дня один іду.
Відучора мізки скурено
Цигарками та піснями до смаку.
Ще одну візьму, нехай малий
докопає бляшанку до краю.
Вирушаю далі, в ніс шиба
чиясь пахка недільна печеня̀.
Боже, все це з тих часів, які
Я десь, колись і якось загубив.
Недільний ранок на узбіччі —
Нестерпна виразність буття.
То все підступна та неділя,
що робить по́рожнім життя.
І це немов саме вмирання —
Лише краплина самоти,
Нею жаха недільний ранок —
Всипущий шлях до пустоти.
Бачу батька в парку: він гойда
Свою малу, що радісно сміється.
Ось недільна школа, постою
Послухаю, про що в цій пісні йдеться.
Вирушаю далі, чую дзвін
Далеко десь самотньо обізветься,
Та лунатиме міжгір’ям,
Як змарнілі сни минулого життя.