Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто жбурнув той перший доленосний помідор, з якого почалася революція Ла Томатіна? Точної відповіді на це питання не знає ніхто. Його могло бути кинуто на знак протесту проти режиму Франко або під час фестивалю, що пішов не за сценарієм. Найбільш популярна версія свідчить, що це сталося 1945 року під час параду велетенських ляльок з пап’є-маше, коли місцеві мешканці влаштували колотнечу, щоб привернути до себе увагу. Хтось із них натрапив на випадковий візок з овочами та почав жбурлятися стиглими помідорами. Обстріляні спостерігачі приєдналися до сутички, яка швидко переросла у справжній бій з овочевою перестрілкою. Згодом головних винуватців примусили відшкодувати збитки продавцям «загиблих у бою» томатів, але це не завадило бажанню повторити помідорні баталії та зародженню нової іспанської традиції. Побоюючись невдоволень та загострень, влада розрядила напругу та ухвалила нововведення, але на початку 1950-тих знову його заборонила. У 1951 р. місцевих мешканців, що насмілилися порушити заборону, було ув’язнено та звільнено лише під впливом громадського протесту. У 1957 р. стався найзухваліший виступ активістів проти заборони томатних баталій – вони влаштували імітацію похорону помідорів з труною та траурною ходою. Після цього владі довелося поступитися та визнати цю ексцентричну традицію, обмеживши заходи з її святкування низкою правил. Помідори залишаються «зіркою» усього тижня урочистостей, який закінчується грандіозною фінальною битвою. Свято присвятили Діві Марії та Святому Луїсу Бертрану – покровителю іспанського містечка Буньоль, де воно проходить з вуличними парадами, музикою, феєрверками та веселощами. Напередодні вирішального бою для відновлення сил всіх пригощають легендарною паельєю – традиційним для Валенсії блюдом з рису, морепродуктів, шафрану та оливкової олії. Сьогодні це свято свободи та непокору проходить доволі впорядковано. Його організатори навіть потурбувалися про створення особливого сорту несмачних помідорів, придатних тільки для щорічних баталій. Свято стартує близько десятої ранку після боротьби учасників за шматок шинки, що висить на верхівці змащеної милом жердини. Глядачі танцюють, співають та обливаються водою з розтягнутих вулицями шлангів. Коли опівдні починає бити церковний дзвін, до міста в'їжджають вантажівки з помідорами і скандування «То-ма-те! То-ма-те!» сягає апогею. З пострілом водяної гармати починається головна подія фестивалю – це сигнал до загальної стрілянини розчавленими помідорами по інших учасниках битви. На всі боки летять «томатні ракети» великої та середньої дальності, хтось підступно стріляє впритул… Незалежно від обраної техніки стрільби після її закінчення всі будуть виглядати (і почуватися) приблизно однаково. Приблизно через годину просякнуті наскрізь учасники битви будуть борсатися у вуличному морі томатного соусу, в якому буде важко знайти вцілілий помідор. Другий постріл гармати повідомляє про закінчення бою. |