This site uses cookies.
Some of these cookies are essential to the operation of the site,
while others help to improve your experience by providing insights into how the site is being used.
For more information, please see the ProZ.com privacy policy.
This person has a SecurePRO™ card. Because this person is not a ProZ.com Plus subscriber, to view his or her SecurePRO™ card you must be a ProZ.com Business member or Plus subscriber.
Affiliations
This person is not affiliated with any business or Blue Board record at ProZ.com.
English to Ukrainian - Standard rate: 0.01 USD per word / 2 USD per hour Ukrainian to English - Standard rate: 0.01 USD per word / 2 USD per hour English to Russian - Standard rate: 0.01 USD per word / 2 USD per hour Russian to English - Standard rate: 0.01 USD per word / 2 USD per hour Russian to Ukrainian - Standard rate: 0.01 USD per word / 2 USD per hour
Ukrainian to Russian - Standard rate: 0.01 USD per word / 2 USD per hour
More
Less
Payment methods accepted
Visa
Portfolio
Sample translations submitted: 2
Russian to Ukrainian: Женская сексуальность General field: Social Sciences Detailed field: Anthropology
Source text - Russian Что же касается женской сексуальности, то здесь, возможно, наиболее ярко проявляется указанное противоречие в предписываемой женщине роли: хотя Руссо и признаёт, что женское бытие и сущность определяются её полом, однако её собственное сексуальное желание должно по возможности оставаться скрытым от неё (неудивительно, что именно в этой области противоречия многообразнее, чем где бы то ни было).
Женственность как всепоглощающая сверхсила: замечательно, что в начале становления буржуазного порядка в отношениях полов, в котором постепенно женское сексуальное желание всё более и более стушёвывается, стоит представление о безудержности именно этого её желания. И не только у Руссо. Также и Дидро, имеющий гораздо более спокойное отношение к сексуальности и женщине, находится под большим впечатлением от необузданной инстинктивной силы влечения и страстности женщин. Если они, внешне более цивилизованные, чем мужчины, внутри являются всё же дикими, то это объясняется тем «диким животным» в них, «страшные судороги» которого вызывает сенсационный феномен истерии (DIDEROT, 32). Этот феномен поражал просвещённый разум в той же мере, как экзотические животные южных морей.
Спонтанная живность ребёнка должна уступить место навязанной извне и постепенно прочно усвоенной принуждённой благовоспитанности; естественные ощущения и проявления живого тела должны быть подавлены самообладанием, нацеленным исключительно на “приличное поведение” и “хорошие манеры”.
Пубертатный период должен быть пережит Софи без того, чтобы ей, как цитировалось выше, пришлось “указать причину этих изменений”, без того, чтобы что-либо “выдало бы тот момент, когда /.../”. То, что собственное тело должно быть отчуждено от девушки за счёт подспудной работы стыда, то, что обращение женщины со своей собственной сексуальностью должно регулироваться не её решениями, а слепой, автоматизированной обороной стыда, оказывается связанным с особым речевым запретом, который проявляется в тексте Руссо. То, что должно по возможности остаться неузнанным, также должно по возможности не доходить до сознания: оно должно быть исключено из языка женщины. Мать говорит о обязанностях, пороках, добродетелях женщины (503), но никогда – о возможном вожделении; “нескромные вопросы” запрещены таким образом(427), что Софи наверняка их не задаст. Женское сексуальное желание подлежит здесь речевому запрету, и он передаётся от матери к дочери; Софи “лучше бы умерла”, чем созналась бы, что она, может быть, хочет выйти замуж (510); она ощущает непреодолимый стыд не только и не столько перед первым сближением или прикосновением, сколько перед каждым словом, которое дало бы матери понять, что “это” вообще является предметом её мыслей. “Стыд мешал ей говорить, и её скромность не находила подходящих слов”. То, что женщина не имеет право вербализовать её сексуальное желание, об этом Руссо неоднократно говорит в книге как об одном из законов для женского пола (486, 610, 447). Он знает только одно исключение, Нинон де Л`Анкло (Ninon de Lenclos, 1620-1705), которая хотя и стала известна благодаря своей откровенности, но за это должна была служить отпугивающим примером мужеподобной женщины (488).
Абсолютно очевидно, что встречающийся в книге Руссо речевой запрет, который является новым аспектом программируемого здесь «лишения женщины автономности» - имел далеко идущие последствия. Лишь современное женское движение критически переосмыслило эти положения.
Вопрос, насколько новый порядок в отношениях полов, воссоздать который помогает текст Руссо, действительно включает это «онемение» женщины в том, что касается её сексуальности, является предметом отдельного исследования. Однако то, что несёт такое онемение самой женщине, понятно уже из текста Руссо. В той мере, насколько ей запрещено что-либо знать и говорить о собственном желании (даже – и особенно – между женщинами, даже между матерью и дочерью), в той же мере ей отказано в существовании как субъекта в этой области: лишь её муж имеет право решать, что она узнает из области своей женской сексуальности, какую степень своего собственного сексуального желания она сумеет открыть. Сюда же относится упоминаемое Фрейдом в «Табу девственности» представление о том, что женщина вынуждена оставаться в сексуальной зависимости от своего первого мужчины (FREUD, 213). Так женское сексуальное желание полностью переходит в управление мужчиной (FICHTE, 310). Руссо открыто говорит о нарцистическом удовлетворении (amour-propre), которое при таком установлении дополнительно увеличивает наслаждение мужчины, если мужчина как бы помимо её личности выманивает из тела женщины то, что ей запрещено знать и признавать. Если же женщина, которой добивается мужчина, покажет ответное желание, она тут же потеряет для него всю свою привлекательность (446, 486).
Существуют также свидетельства того, что в связи с лишением женщины возможности говорить о своём сексуальном желании, оно в итоге вообще может быть вытеснено из общественного сознания: для Руссо понятно, что женщина носит в себе скрытые желания сексуального характера, «имеет те же потребности, что и мужчина»; однако, к примеру, в книге Фихте «Природное право» (1796), которая сильно ориентирована на Руссо в том, что касается господства и подчинения, в главе о браке уже отказывается женщине в таких желаниях:
В неиспорченной женщине не проявляются половые стремления, в ней вовсе нет этих половых влечений, а есть только любовь; и эта любовь является природным побуждением женщины удовлетворять мужчину. /…/ Для женщины это является лишь удовлетворением сердца. Её потребностью является лишь потребность любить и быть любимой. /…/ Любовь же – это самоотречение во имя другого вследствие природного побуждения. (Fichte, 310)
В качестве «природного побуждения» женщине остаётся лишь самоотречение. Здесь женская сексуальность действительно превращается в «тёмный континент».
Translation - Ukrainian Що ж стосується жіночої сексуальності, то тут, можливо, найбільше яскраво виявляється зазначене протиріччя в приписуваній жінці ролі: хоча Руссо і визнає, що жіноче буття і сутність визначаються її статтю, однак її власне сексуальне бажання повинне по можливості залишатися схованим від неї (не дивно, що саме в цій області протиріччя є найрізноманітнішими).
Жіночність як всепоглинаюча сверхсила: визначним є те, що на початку становлення буржуазного порядку у відносинах статей, у якому поступово жіноче сексуальне бажання усе більш і більш стушовується, існує уявлення про нестримність саме цього її бажання. І не тільки в Руссо. Також і Дідро, що має набагато більш спокійне відношення до сексуальності та жінки, знаходиться під великим враженням від неприборканої інстинктивної сили потягу і пристрасності жінок. Якщо вони, зовні більш цивілізовані, ніж чоловіки, всередині є все-таки дикими, то це пояснюється тією «дикою твариною» у них, «страшні судороги» якої викликає сенсаційний феномен істерії. Цей феномен вражав освічений розум тією ж мірою, як екзотичні тварини південних морів.
Спонтанна живність дитини повинна поступитися місцем нав'язаної ззовні і поступово міцно засвоєної примушеної вихованості; природні відчуття і прояви живого тіла повинні бути подавлені самовладанням, націленим винятково на “пристойну поведінку” і “гарні манери”.
Пубертатний період повинний бути пережитий Софі без того, щоб їй, довелося “указати причину цих змін”, без того, щоб що-небудь “видало б той момент, коли /.../”. Те, що власне тіло повинне бути відчужене від дівчини за рахунок прихованої праці сорому, те, що поводження жінки зі своєю власною сексуальністю повинне регулюватися не її рішеннями, а сліпою, автоматизованою обороною сорому, виявляється пов'язаним з особливою мовною забороною, яка проявляється в тексті Руссо. Те, що повинне по можливості залишитися невпізнаним, також повинне по можливості не доходити до свідомості: воно повинне бути виключене з мови жінки. Мати говорить про обов'язки, пороки, чесноти жінки, але ніколи – про можливе прагнення; “нескромні питання” заборонені в такий спосіб, що Софі напевно їх не задасть. Жіноче сексуальне бажання підлягає тут мовній забороні, і вона передається від матері до дочки; Софі “краще б вмерла”, ніж зізналася б, що вона, може бути, хоче вийти заміж; вона відчуває нездоланний сором не тільки і не стільки перед першим зближенням або дотиком, скільки перед кожним словом, що дало би матері зрозуміти, що “це” узагалі є предметом її думок. “Сором заважав їй говорити, і її скромність не знаходила підходящих слів”. Те, що жінка не має право вербалізувати її сексуальне бажання, про це Руссо неодноразово говорить у книзі як про один з законів для жіночої статі. Він знає тільки одне виключення, Нінон де Л'анкло, що хоча і стала відома завдяки своїй відвертості, але за це повинна була служити відлякуючим прикладом чоловікоподібної жінки.
Абсолютно очевидно, що мовна заборона, що зустрічається в книзі Руссо, яка є новим аспектом запрограмованого тут «позбавлення жінки автономності» -- мала далеко йдучи наслідки. Лише сучасний жіночий рух критично переосмислив ці положення.
Питання, наскільки новий порядок у відносинах статей, відтворити який допомагає текст Руссо, дійсно включає це «оніміння» жінки в тому, що стосується її сексуальності, є предметом окремого дослідження. Однак те, що несе таке оніміння самій жінці, зрозуміло вже з тексту Руссо. У тій мірі, наскільки їй заборонено що-небудь знати і говорити про власне бажання (навіть – і особливо – між жінками, навіть між матір'ю і дочкою), тією ж мірою їй відмовлено в існуванні як суб'єкта в цій області: лише її чоловік має право вирішувати, що вона довідається з області своєї жіночої сексуальності, яку ступінь свого власного сексуального бажання вона зуміє відкрити. Сюди ж відноситься згадуване Фрейдом у «Табу невинності» уявлення про те, що жінка змушена залишатися в сексуальній залежності від свого першого чоловіка. Так жіноче сексуальне бажання цілком переходить у керування чоловіком. Руссо відкрито говорить про нарцистичне задоволення (amour-propre), яке при такому встановленні додатково збільшує насолоду чоловіка, якщо чоловік нібито минаючи її особистість виманює з тіла жінки те, що їй заборонене знати і визнавати. Якщо ж жінка, якої домагається чоловік, покаже відповідне бажання, вона відразу втратить для нього усю свою привабливість.
Існують також свідчення про те, що у зв'язку з позбавленням жінки можливості говорити про своє сексуальне бажання, воно в підсумку взагалі може бути витиснуте із суспільної свідомості: для Руссо зрозуміло, що жінка носить у собі сховані бажання сексуального характеру, «має ті ж потреби, що і чоловік»; однак, наприклад, у книзі Фіхте «Природнє право» (1796), яка сильно орієнтована на Руссо в тому, що стосується панування і підпорядкування, у главі про шлюб вже відмовляється жінці в таких бажаннях:
У незіпсованій жінці не виявляються статевіі прагнення, у ній зовсім немає цих статевих потягів, а є тільки любов; і ця любов є природнім спонуканням жінки задовольняти чоловіка. /.../ Для жінки це є лише задоволенням серця. Її потребою є лише потреба кохати і бути коханою. /…/Кохання ж – це самозречення в ім'я іншого внаслідок природного спонукання.
У якості «природного спонукання» жінці залишається лише самозречення. Тут жіноча сексуальність дійсно перетворюється в «темний континент».
Russian to English: The summary of philosophical dissertation thesises General field: Social Sciences Detailed field: Philosophy
Source text - Russian РЕЗЮМЕ
Тема нашего исследования - "Феноменологическая онтология телесности".
Современный философский дискурс сделал возможным вовлечение в теоретическое рассмотрение многих тем, лишенных должного внимания. Тема человеческого тела - одна из таких. Именно телесность является тем, что выделяет нас среди других людей, и дает нам возможность быть узнанным. Поэтому телесности было отказано в онтологическом статусе во времена, когда философия сознания была превалирующим направлением. В современной философии сознания, представленной физикализмом и функционализмом, проблема онтологического статуса телесности и, следовательно, проблема тела/разума решается редукционизмом, в котором весь опыт тела сводится к функциональным состояниям мозговых процессов или некоторым физическим состояниям.
Но у этой точки зрения много противоречий и она оспаривается феноменологией. Эта теория включает в себя теоретические разработки философской антропологии, которая сделала возможным рассматривать тело не только как витальную альтернативу разума, но и как позитивный онтологический источник.
Новизна моей диссертации заключается в выделении наиболее полных определений человеческого бытия, которое, как доказывает наше исследование, зависит от онтологического статуса человеческой телесности, которая имеет равноценное значение наряду с разумом.
Темой исследования являются различные взгляды на проблему соотношения тела и разума в двух основных философских традициях: англо-американская и континентальная (или европейская).
Предметом исследования является телесность в феноменологическом смысле как противоположной точке зрения на человеческое тело в сравнении со смыслом телесности в физикализме, функционализме и аналитической традиции.
Целью исследования является демонстрация важности телесности в любых онтологических определениях и обозначениях человечества или человека.
Феноменологический метод и метод сравнительного анализа являются методологическим базисом нашего исследования.
Теоретическое и практическое значение нашего исследования заключается в вычленении большого числа вариаций отношений к человеческому телу и телесности в рамках философских течений, и выделении необходимой связи в их общем развитии. Исследование имеет узкую специализацию и является чисто теоретическим, но оно затрагивает базовый смысл человеческого существа, который является смыслом онтологическим.
Эта проблема была глубоко исследована такими известными философами как Морис Мерло-Понти, Ян Паточка, Эдмунд Гуссерль, Дэвид Дж. Чалмерс, Шон Келли и другие.
Дэвид Дж. Чалмерс как представитель аналитической традиции рассматривает человеческое тело как набор физических состоний. В его научных трудах, таких как “Отсутствующая квалиа, исчезающая квалиа, танцующая квалиа”, “Природа познавательного пространства”, “Репрезентативный характер опыта”, Чалмерс утверждает, что телесный опыт зависит и является производным от тонкой физической структуры: нейронов, гормонов, серого вещества мозга. Чалмерс пытается обосновать идею полной корреляции нашего сознания и мозга. Утверждая эти тезисы, Чалмерс использует теорию возможных миров и модальную логику. Каталина Балог в своей статье “Мыслимость, возможность и проблема соотношения тела и разума” использует ту же стратегию. Она использует теорию возможных миров, чтобы оспорить Зомби-аргумент и возможность существования феноменальных концептов. Каталина Балог утверждает, что феноменальные концепты невозможны, потому что нет релевантных референций к ним, которыми являются феноменальные состояния, отличные от физических состояний.
Противоположная точка зрения на эту проблему продемонстрирована Шоном Келли в его работе “Гуссерль и феноменология” и Шоном Галлахером в его “Феноменологическом и экспериментальном исследовании воплощенного опыта”. Эти авторы рассматривают человеческое тело в терминологии Гуссерля как "мое живое тело". Наше тело имеет интегрированное существование, поскольку оно реализуется внутри тела, существование не является внешним сопровождением нашего тела. Феноменологическая традиция утверждает, что сознание не внутри мозга, что нет необходимой связи между ними и что телесный опыт играет такую же роль, как и опыт рациональный.
Translation - English SUMMARY
The topic of our research is “Phenomenological Onthology of Corporality”.
Modern philosophical discorse has made it possible for a lot of themes which had no sufficient attention to be involved in theoretical considerations. The human body theme is one of them. Corporality precisely is the phenomenon which makes us different from other human beings and makes us possible to be recognized. That’s why the corporality was refused to have onthological status during the time when philosophy of mind was a mainstream. In the modern philosophy of mind which is represented by physicalism and functionalism the problem of the onthological status of corporality and therefore the mind/body problem is solved by reductionism, that is all of the experiences of the body refer to the functional states of the brain processes or to the certain physical states.
But this view has a lot of contradictions and it is argued by phenomenology. This theory involves theoretical elaborations of philosophical antropology which made it possible to conceive the body not only as vitality alternative to the mind, but also as positive onthological source.
The novelty of my dissertation lies in the determination of the most complete definition of a human being as our research improves depends on onthological status of human corporality, which is the article of the equal value with the mind.
The subject matter of inquiry is different views on the mind/body problem in two basic philosophical traditions: English – American and continental (or European).
The subject of investigation is corporality in phenomenological sense as the opposite view on the human being, as compared to the sense of body in phisicalism, functionalism and the analytic tradition.
The objective of the research is to show the importance of corporality in any onthological determinations and definitions of humanity or a human being.
The phenomenological method and the method of analytic comparing are the methodological basis of our research.
The theoretical and practical significance of our research lies in the determination of a great variaty of attitudes toward a human body and a corporality in the course of the philosophical thought and the distinguishing of the necessary connection in this general development. The framework is strictly specialized and pure theoretical, but it touches on the basic senses of human being, that is onthological senses.
This problem was deeply investigated by such eminent philosophers as Moris Merlo-Pontee, Jan Patochka, Edmund Husserl, David J. Chalmers, Shawn Kelly etc.
David J. Chalmers as the representative of the analytic tradition considers the human body reductionally to the physical states. In his scientific works, such as “Absent Qualia, Fading Qualia, Dancing Qualia”, “The Nature of Epistemic Space”, “The Representational Character of Experience”, Chalmers states that body experience depends on and entailed from the fine-grained physical structure: neyron cells, hormones, grey cells of brain. Chalmers try to prove the idea of the total correlation of our conciousness and brain. To argue such premises Chalmers uses the theory of the possible worlds and the modality logic. Katalin Balog in her article “Conceivability, Possibility, and the Mind-Body Problem” follows the same strategy. She uses the theory of the possible worlds to argue Zombie-argument and the possibility of the existence of the phenomenal concepts. Katalin Balog asserts that phenomenal concepts are impossible because there are no relevant referents to them, that is phenomenal states, which are different from the physical states.
The opposite view of this problem is demonstrated by Sean Kelly in his framework “Husserl and Phenomenology” and Shawn Gallagher in his “Phenomenological and Experimental Research of Embodied Experience”. These authors consider the human body in Husserl’s terms as “my lived body”. Our body has an integrated existence, because this existence is realized inside the body, the existence is not an external accompaniment of our body. The phenomenological tradition claims that the consiousness is not inside our brain, that is there is no necessary connection between them and our body experiences perform the same role as the rational experience.
More
Less
Experience
Years of experience: 18. Registered at ProZ.com: Feb 2015.